Нотатки про Call of Duty

0
1

Помітив що fun в мультіплеере Call of Duty виходить не від перемоги над супротивником. Я напевно сильно неправильний і вся природа чоловічої вродженої домінації над усіма іншими мені здається дуже дурною. Я і так знаю що я класний, без удаваної скромності 😉

Так от, про мультиплеєр. Задоволення в процесі злагоджених дій. Після досягнення 80 рівня можна було натиснути кнопочку престиж-класу. Вона змінює іконку персонажа, дає пару бонусів і… скидає весь прогрес до нуля, зберігаючи лише статистику і відкриті звання-емблеми. Прокачування починається заново, але вже з новим досвідом і класної медаллю. І якщо перші 80 рівнів (до речі, всього 1.5 дня чистого бойового часу) пішли на вивчення різних видів зброї, то тепер я пробую командну гру, тренуюся у стрільбі. Досвід зовсім іншого рівня. І перемога зовсім не важлива. Радію якщо красиво і тактовно хтось мене підловив і вбив. Задоволений, спритно поклавши трьох солдатів в кімнаті — не тому що «нагнув», а тому що красиво вийшло, як у кіно.

Все ж у мене ставлення до ігор як до тих же «солдатиків». Процес і задоволення від нього це головне.

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here